Розглянемо як проходять етапи розвитку хвороби з погляду психосоматики. 

Усі хвороби розвиваються однаково. У розвитку можуть пройти шість стадій, але зовнішні прояви різні. Це пов’язано з тим, що відрізняються причини. Люди мають різний тип конституції, зовнішні умови, клімат, стать, вік, спосіб життя, емоції та думки. Тому хвороби відрізняються, але принципи етіопатогенезу однакові і всі проходять через ці стадії. Інша річ, що хвороба може не дійти до шостої.        Розвиток любого захворювання краще зупинити на ранній стадії! Чим раніше ми хворобу виявили, тим краще! 

Перша стадія – психофізіологічна. Вона починає розвиватися не з нуля, тому що хвороба не проявляється раптом, сама по собі не обов’язково із цього втілення. Дитина вже народжується зі своїми звичками, нахилами, уподобаннями, своєю нормою. Хвороба розвивається тривалий час, вона виникає раптово. Коли ми приходимо до лікаря із симптомами, це не початок хвороби. Лікар запитує: “Як давно ви захворіли?” — «Два дні тому почав хворіти на живіт». Але ці симптоми з’явилися два дні тому, а хвороба почала розвиватися набагато раніше. Це стадія, де формується і починають проявлятися негативні стереотипи поведінки,  наші несвідомі реакції на якісь події, наші негативні емоції. 

Для прикладу розглянемо декілька самих поширених. Так поступово в людини формується стереотип поведінки гнів – гніватися з приводу, образа – ображатися на дурницю, заздрість – заздрити всім і завжди. Такий стереотип мислення  настільки укорінюється у поведінці людини, що вона перестає її помічати. «У чужому оці смітник бачимо, а у своєму — колоди не помічаємо». Зазвичай ми помічаємо в інших те саме, що є в нас самих. Людина починає сприймати свої стереотипи як нормальний спосіб життя.  А хто із лікарів займається дослідженням стереотипів мислення людини? Лікар не напише діагноз: «Заздрість» чи «Жадібність». Ось чому на цій стадії найскладніше виявити початок хвороби. Якщо ми зуміємо їх виявити, тоді нам буде легше працювати з ними. Із внутрішнім ворогом треба щось робити, інакше хвороба перейде на другу стадію. 

На другій стадії вже сформований стереотип проникає у наше тонке тіло. Тонка, метафізична структура включає почуття, розум,  его, Я. Я за теорією психоаналізу, та частина людської особистості, яка усвідомлюється як власне «Я» і знаходиться в контакті з навколишнім світом за допомогою сприйняття. Его здійснює планування, оцінки, запам’ятовування та іншими шляхами реагує на вплив фізичного та соціального оточення. Відбувається ментальне блокування.  Особливо небезпечно, якщо такий блок проникне в нижче Его. Це таке місце, звідки потім Его витягти дуже важко. 

Наступний етап – третій, але він ще прихований, латентний період. Ця стадія – нейроендокринна. На цій стадії розпочинаються тілесні зміни. Вони зачіпають регулюючі функції нервової та гормональної систем. У нашому організмі нервова система здійснює контроль та регуляцію. Але, на жаль, саме контроль на цій стадії починає губитися. Якщо нервова система здійснює загальну регуляцію, то гормональна – на місцях. Кожен гормон відповідає за певні органи та системи. І що станеться на цій стадії? Відбудеться збій у виробленні гормонів.

Гормони-це дуже жорстка константа. Крок вправо, крок вліво – спроба втечі. Трохи більше, трохи менше – велика проблема. Так цікаво, що в залежності від конституції у кожного свій рівень гормонів. Отже, на цій стадії може статися збій у виробленні гормонів, іноді пацієнт приходить до лікаря і здає аналізи на гормони, у нього можуть виявити на цій стадії гормональний збій, а ця стадія ще не виявлена, хвороби як такої немає. Яких гормонів багато, яких мало. Наприклад, гормони щитовидної залози-виявили їх недолік. І лікар констатує гіпофункцію щитовидної залози, у вас недостатньо виробляються гормони. Чому у пацієнта ця гіпофункція? Тому що, наприклад, він має депресію.

Під час депресії часто буває, що знижено вироблення гормонів щитовидної залози. Як діє лікар? Він робить, як його вчили. Коли чогось мало, йдеться в сучасній медицині, треба додати, коли багато зменшити. Це логічно, але в цій ситуації це не спрацює, а станеться ось що. Гормони починають надходити ззовні, але депресія залишилася. Вона нікуди не пішла. У цій ситуації це був сигнал ще на ранній стадії. Щитовидна залоза знижує вироблення власних гормонів. А тепер спробуйте скасувати гормони. Достатньо кілька місяців приймати, і все з’являється залежність.Перші три стадії вважаються легко виліковними.Третя стадія може перейти в четверту, якщо не вжити заходів, то це призведе до того, що в організмі  появляється в’яло текуча інтоксикація. 

Четверта стадія-токсична. Можуть бути загальні симптоми: млявість, стомлюваність, слабкість, головний біль, неприємний запах з рота, нестійкий стілець, висипання на шкірі – загальні симптоми. І пацієнт може ходити від лікаря до лікаря, йому допоможуть проводити різноманітні обстеження. Які не дадуть потрібного результату.Щоправда, зараз для таких пацієнтів є діагноз: синдром хронічної втоми. Лікарі навіть знайшли вірус, який викликає СХУ-вірус Епштейна-Бара. В організмі накопичується яма, і в людини починають проявлятися ознаки хвороби, їй можуть поставити діагноз синдром хронічної втоми. Але в більшості випадків пацієнт просто ходитиме від одного вузького фахівця до іншого. Просто погано почувається день у день. Людина прокидається вранці і не почувається відпочилим. Це одна і перших ознак четвертої стадії. Ця стадія вважається виліковною. На цій стадії необхідно застосовувати методи детоксикації. Вони тут будуть дуже ефективними.Це є однією з причин хвороби. Тому в терапії захворювання потрібно наголошувати в тому числі і на усуненні причини захворювання. Поступово наставляти пацієнта на те, що він повинен працювати над собою, позбавлятися причини. Якщо цього не станеться, хоч би що ми зробили — хвороба повернеться. 

П’ята стадія. Тут уже все простіше. Цією стадією займається сучасна медицина. Інтоксикація, яка накопичувалася в організмі та циркулювала в крові, у тканинах, у міжтканинному просторі, почала накопичуватись у певних органах. І ці органи не випадкові. Це ті органи, які пов’язані з негативними стереотипами мислення на першій стадії. А де тонко, там і рветься. У когось слабший шлунок, у когось печінка, у когось селезінка, у когось легені. Починається патологія цього органу. Пацієнт прийде до лікаря, лікар запитає: як давно у вас болять печінка, селезінка, тощо? І пацієнт відповість: учора прихопило, жирного поїла. Насправді це не вчора сталося, а накопичувалося роками, але виявилося лише зараз. І якщо діяти неправильно, пригнічувати симптоми, то ми повернемо хворобу туди, де її не виявили. І всі «задоволені».  Лікар задоволений – він виконав своє завдання. Пацієнт задоволений – він може повернутися на роботу, яку ненавидить. Але через деякий час хвороба знову дасть про себе знати. І знову до лікаря. Хвороба стала хронічною.